12 вересня минуло два роки від дня загибелі захисника України Анатолія Білика із села Любарці Бориспільської громади. Військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Анатолій Григорович Білик народився 30 листопада 1969 року в Любарцях. Навчався у Любарецькій загальноосвітній школі, нині — Любарецькому ліцеї. Після школи здобув професійно-технічну освіту. Понад 20 років свого життя чоловік присвятив роботі далекобійником. У 2012 році разом із родиною переїхав до Одеси, де працював водієм маршрутного таксі. Рідні згадують Анатолія як щиру, спокійну та відповідальну людину, яка завжди була готова допомогти іншим.
«Найдобріший у світі…» — так про батька розповідає його син.
Анатолій мав багато друзів і був душею компанії. Він любив життя, а у складних ситуаціях повторював: «Все буде добре!». Разом із дружиною чоловік займався господарством, вирощував овочі. Серед його захоплень були риболовля та колекціонування монет.
У травні 2024 року Анатолій приїхав до Бориспільського РТЦК та СП для оновлення військово-облікових даних. Уже в червні він долучився до лав Збройних сил України. Після проходження військової підготовки та бойового злагодження Анатолій разом із побратимами вирушив на Донеччину. Служив солдатом, гранатометником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти.
12 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Анатолій Білик загинув. Йому було 54 роки.
Минуло два роки, але пам’ять про захисника залишається з його родиною, друзями, побратимами та громадою. Вічна пам’ять Герою, який віддав життя за Україну.
